коловоротний

КОЛОВОРО́ТНИЙ, а, е.

1. Який обертається.

Вода, виходячи із сопел зі швидкістю 2–3 м/с, рухається уздовж стінок камери, здобуваючи обертальний (коловоротний) рух (з наук. літ.);

Викрутки поділяються на суцільнометалеві з дерев'яними щічками, дротяні, коловоротні, спеціальні та механізовані (з навч. літ.).

2. перен. Непостійний, хиткий, мінливий.

Чи не ції ж думки Сковороди .. про волю людини та стали причиною життя його коловоротного (П. Тичина);

// Бурхливий, стрімкий.

В широких ложах б'ється море 0 гострі ребра вічних скал, А скали й море в даль простору Женуть круговоротний шал (І. Франко);

От нам дев'ятий вже рік сповняється коловоротний, Як пробуваємо тут (Борис Тен, пер. з тв. Гомера).