колодач
КОЛОДА́Ч, а́, ч., діал.
Великий ніж з дерев'яною колодкою.
Широкоплечий чоловік .. сидів у велюровім піджаку наопашки, з-під якого біліла вишита сорочка і на стану виднів зелений пояс. До нього був причеплений в піхвах довгий черкеський колодач (Б. Лепкий);
Вона кинула погляд по хаті, подивилась на стіл, на пучки пахучих трав на стінах, на ослін, де лежав ніж-колодач (С. Скляренко);
Не встиг Магазаник вирізати колодачем .. стільники, як від оселі почувся дзвін ланцюга і несамовите валування (М. Стельмах).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- колодач — Колода́ч: — великий ніж із дерев'яною колодкою [54] Словник з творів Івана Франка
- колодач — колода́ч іменник чоловічого роду великий ніж діал. Орфографічний словник української мови
- колодач — див. ніж Словник синонімів Вусика
- колодач — -а, ч., діал. Великий ніж із дерев'яною колодкою. Великий тлумачний словник сучасної мови