колода

вали́ти че́рез пень коло́ду. Робити що-небудь недбало, незграбно, без належного старання та вміння. Дарма колоду через пень валити (Укр.. присл..).

че́рез пень-коло́ду. Абияк, не так як треба. — Відмінники дивилися на свого вчорашнього побратима співчутливо, а ті, хто вчився через пень-колоду, з радістю чекали на те, що їхнього полку прибуде (Григір Тютюнник); — Чоловік тоді правильний, коли своє місце знаходить на Землі. Дивись, інший і не дурний, і учений, а все у нього через пень-колоду виходить, бо свого не найшов (М. Стельмах); Адже намагаюся робити все найкраще, весь напружуюся.., а виходить через пень-колоду (М. Ю. Тарновський). че́рез пень у коло́ду. Парубок був той як парубок: усіх веселив, умів сказати й приказати, робота горіла в руках. А зараз ходить, як чорная хмара: не говіркий, робить через пень у колоду (М. Ю. Лазорський).

як (мов, ні́би і т. ін.) коло́да. 1. зі сл. лежа́ти. Нерухомо (перев. про недомагання, лінощі тощо). Голова болить, ходором ходить, не можна мені ні піднятися, ні підвестися .. Лежу як колода (Панас Мирний). 2. Дуже опухлий. Хоч Кузьма після того таки перехворів, температуру йому нагнало, і нога була як колода, але, бач, вижив (О. Гончар). як коло́дка. Далі скинув чобіт. Підвівся я на лікоть, глянув... нога як колодка (А. Тесленко).

як (мов, ні́би і т. ін.) коло́да (сту́па), зі сл. дурни́й. Дуже, надто. — Де ви мене в лісі бачили? Де? — з викликом глянув на полісовщика.— Дурний ти мов колода... (М. Стельмах); І не приведи Господи, подумають про неї: “Дурна вона як ступа!” Соромно ж буде (З усн. мови).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. колода — коло́да 1 іменник жіночого роду стовбур коло́да 2 іменник жіночого роду комплект карт Орфографічний словник української мови
  2. колода — Коло́да. Перепона. Вони собі так уклали, що “Союз” мав “розвалити ся“, або бодай зі зміненими статутами змінити назву, щоб по нім, по тій “гнилій колоді, з якої хісна нема, по тій рудері з кацапськими основами, з лихою славою” (22. ХІ. Українська літературна мова на Буковині
  3. колода — (обчухраний стовбур) кругляк, колодка, д. бервено; (на пасіці) вулик; (хто) незграба, тупак; (карт) комплект; ІСТ. мн. КОЛОДКИ. Словник синонімів Караванського
  4. колода — див. вулик; дровітня Словник синонімів Вусика
  5. колода — I -и, ж. 1》 Стовбур зрубаного дерева, очищений від гілля. || Обрубок товстої деревини, пристосований для різних потреб (у селянських господарствах, на кустарних промислах і т. ін.). || перен., лайл. Про неповоротку, незграбну або тупу, нечулу людину. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. колода — КОЛО́ДА¹, и, ж. 1. Стовбур зрубаного дерева, очищений від гілля. Він бачив уже валку саней з колодами, брусами, повні лубки червоної цегли (М. Коцюбинський); Стали зв'язувать плоти .. з колод, лози й снопів (П. Словник української мови у 20 томах
  7. колода — И, ж. 1. Неповоротка дівчина. Вона колода: ні грації, ні стрункості, ні тим більше легкості. 2. Дівчина без фігури, вайлувата. Та вона колода — на що там дивитись? Словник сучасного українського сленгу
  8. колода — (-и) ж.; мол. Фриґідна жінка. [Генерал Власов:] Совсєм нє в кайф їбать таку колоду / Бєзчувствєнну! (Л. Подерв'янський, Герой нашого часу). ПСУМС, 35. Словник жарґонної лексики української мови
  9. колода — Міра сипучих тіл різного об'єму залежно від місцевості; львівська колода дорівнювала 532 польським фунтам або 8 півміркам Словник застарілих та маловживаних слів
  10. колода — ВУ́ЛИК (спеціально виготовлене з дощок житло для бджіл), У́ЛИК розм., ВУ́ЛІЙ (У́ЛІЙ) діал.; ДУПЛЯ́НКА, КОЛО́ДА, КОЛО́ДКА, ПЕНЬ діал. (таке житло, видовбане з колоди). Словник синонімів української мови
  11. колода — Коло́да, -ди; коло́ди, коло́д Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. колода — КОЛО́ДА¹, и, ж. 1. Стовбур зрубаного дерева, очищений від гілля. Він бачив уже валку саней з колодами, брусами, повні лубки червоної цегли (Коцюб., II, 1955, 34); Стали зв’язувать плоти.. з колод, лози й снопів (Тич., II, 1957, 181); *Образно. Словник української мови в 11 томах
  13. колода — Відчищений від гілок стовбур зрубаного дерева з відрізаною верхівкою. Добре висушена коротка і довга товста деревина широко вживалась з найдавніших часів у будівництві. Прийнято відрізняти т. зв.: ~ випускна — дерев'яний кронштейн. Архітектура і монументальне мистецтво
  14. колода — Колода, -ди ж. 1) Колода, бревно. Чи на полі під копою сина забавляє, чи в діброві з під колоди вовка виглядає. Шевч. 77. На колоді сиділи музики з скрипками, цимбалами. Левиц. І. 15. 2) см. реваш. Шух. І. 209. 3) Составная часть п'ял. Шух. І. 254. см. Словник української мови Грінченка