коло

зачаро́ване ко́ло. Скрутне, безвихідне становище. Він менше пив з випадковими знайомими по буфетах .. Але згодом знову взявся за своє .. Створилося зачароване коло, з якого він з своєю слабою волею не міг вийти (Д. Ткач); Працювати вона хоче за фахом, а щоб одержати фах, професію, треба раніш здобути вищу освіту. Зачароване коло! (Л. Дмитерко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. коло — ко́ло 1 іменник середнього роду замкнена крива, всі точки якої однаково віддалені від центра; предмет, що має форму круга або кільця; ділянка, сфера діяльності; група людей, об'єднаних якими-небудь інтересами; хороводний танець ко́ло 2 прийменник біля; приблизно незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. коло — КОЛО – КРУГ Коло, ім. 1. Замкнена крива, всі точки якої однаково віддалені від центра; така крива, утворена з різних предметів тощо. 2. Те саме, що круг. Круг, -а. Частина площини, обмежена кривою лінією; ділянка, предмет, що має округлу форму. Літературне слововживання
  3. коло — 1) круг, кружало, диск; (воза) колесо; П. сфера, світ, спектр, (обов 'язків) обсяг; (людей) оточення, товариство, середовище, угруповання; (танцю) тур, кін. 2) прий., біля, побіля, край, при; (- кількість) приблизно. Словник синонімів Караванського
  4. коло — I бублик (жарт.), бубличок, кільце, колечко, круг, кругляк, круглячок, кружечок, покотьолечко, покотьоло Фразеологічні синоніми: електричне коло; зачароване коло; махове коло; полярне коло; розгонисте коло (для літака) II див. близько Словник синонімів Вусика
  5. коло — I -а, с. 1》 Замкнена крива, всі точки якої однаково віддалені від центра. Полярні кола — уявлювані лінії, що проходять паралельно екватору на відстані 66°33' на південь і північ. 2》 Така крива, утворена з різних предметів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. коло — Старовинний хоровод у західних та південних слов’ян. Словник-довідник музичних термінів
  7. коло — КО́ЛО¹, а, с. 1. Замкнена крива, всі точки якої однаково віддалені від центра. По дзеркальному склу води неквапливо розходилися кола. Коло за колом (В. Домонтович); Літак вже набрав чималу висоту і тепер летить, роблячи велике коло над аеродромом (В. Словник української мови у 20 томах
  8. коло — коло вул. перстень (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  9. коло — Множина всіх точок площини, відстань від яких до заданої точки О (центр к.) є постійною, дорівнює r (радіус к.); довжина к. = 2πr. Універсальний словник-енциклопедія
  10. коло — ВЕРСТВА́ (частина суспільного класу, соціальна група), ПРО́ШАРОК, ШАР рідше; СТАН заст. (із закріпленими законом спадкоємними правами та обов'язками); КО́ЛА мн. (певна група населення чи суспільні угруповання). В них (у творах Нечуя-Левицького) ми бачимо. Словник синонімів української мови
  11. коло — Ко́ло, ко́ла, -лу; ко́ла, кіл, ко́лам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. коло — КО́ЛО¹, а, с. 1. Замкнена крива, всі точки якої однаково віддалені від центра. Літак вже набрав чималу висоту і тепер летить, роблячи велике коло над аеродромом (Собко, Зор. крила, 1950, 243); Місяць обертається навколо землі не по колу, а по еліпсу (Рад. Словник української мови в 11 томах
  13. коло — I. Ко́ло, -ла с. 1) Кругъ. Ой колом, колом до гори місяць (сонце) іде. Рк. Макс. 2) Колесо. Ой зійди, зійди, ясний місяцю, як млиновеє коло. Чуб. 3) Въ ткацкомъ станкѣ то-же, что и колесо у передняго навоя. см. навій. Вас. 165. 4) Поставъ (мельницы). Словник української мови Грінченка