коло

КО́ЛО¹, а, с.

1. Замкнена крива, всі точки якої однаково віддалені від центра.

По дзеркальному склу води неквапливо розходилися кола. Коло за колом (В. Домонтович);

Літак вже набрав чималу висоту і тепер летить, роблячи велике коло над аеродромом (В. Собко);

Стрiлами по черзi падають [чайки] униз, на сполоханi косяки риби, iншi описують коло, а коли тi, що опустилися, йдуть вгору, падають iншi (Р. Андріяшик).

2. Така крива, утворена з різних предметів.

Простягалися стомлені в самоті руки [Марусі], заломлюючися в гнучке коло, вигинався в солодких хвилях стан (Г. Хоткевич);

Цвинтар витискує з кола дерев прадавню, як намальовану, церковицю (М. Стельмах).

3. у знач. присл. ко́лом. Утворюючи таку криву.

У блакитному просторі Заходили колом зорі (П. Грабовський);

Запорожці почали оточувати братів колом (А. Кащенко);

Соромливо, взявшися за руки, пішли дівчата колом (О. Іваненко).

4. Частина площини, обмежена такою замкненою кривою; круг.

Вася наблизив ліхтарик до зошита. Ввімкнув. Маленьке світле коло вихопило з мороку червону палітурку (О. Бердник);

// Майданчик, вільна ділянка у формі круга для бігу, танців і т. ін.

Першій парі танцюристів охоче дали коло (С. Чорнобривець).

5. Замкнений кільцем ланцюжок людей.

Пари почали виступати наперед і утворили величезне барвне коло (І. Франко);

Йон відділився від купки парубків, підскочив до танцюючого кола, розірвав його, вхопив за руки двох дівчат... (М. Коцюбинський);

– Ану, розступись! Натовп колихнувся, дорогу дав Матюсі в коло (А. Головко);

Наступного ранку лужицькі серби потяглися з городу довгою-предовгою валкою, йшли піші й комонні, їхали на возах із жонами, дітьми й старцями, й руська рать, розчепивши коло, беззлобно проводжала їх очима (І. Білик).

6. Предмет, що має форму круга або кільця.

Піднімається ясне сонечко. З-за гори викочується його іскристе коло і грає широкими кружалами (Панас Мирний);

– Де та пластинка? – запитує комбат. – Ану, дайте сюди! І, поклавши на коло, сам починає накручувати (О. Гончар);

На високому залізному стовпі величезне коло, а до того кола на довгих ланцюгах крісельця причеплені. Крутиться коло, і крутяться крісельця на ланцюгах (В. Нестайко).

7. Те саме, що ко́лесо 3.

З потоків летять діаманти, Млиновеє коло шумить (Леся Українка);

* У порівн. Роман прямує до греблі, біля якої вже дівочі голоси просять, щоб зійшов місяць, як млинове коло (М. Стельмах).

8. Хороводний танок, виконавці якого розташовуються ланцюжком, у формі замкненої або розімкненої кривої.

[Перелесник:] Там мої сестриці, там гірські русалки, вільні Літавиці, будуть танцювати коло по травиці (Леся Українка);

* Образно. Навколо нього [озера], над самою водою, взялися за руки чубатенькі верболози та й ведуть навзаводи, мов діти, своє зелене коло (М. Стельмах);

// Назва народного танцю у Болгарії, Румунії, Молдові, деяких інших країнах із таким розташуванням танцюристів.

Для танцю коло характерне розташування танцюристів замкнутим або розімкнутим колом (іноді в центрі – соліст). Виконується в акомпанементі народних музичних інструментів, співу (з наук.-попул. літ.).

9. перен. Замкнений ланцюг подій, справ, процесів і т. ін., який вичерпує у своїй сукупності розвиток, здійснення чого-небудь.

[Кречет:] Коли життєве коло закінчується нормально і розпад матерії іде природно, то почуття страху зникає і людина спокійно чекає кінця (О. Корнійчук);

// Етап спортивного змагання.

Українська тенісистка вийшла в третє коло турніру в Чарльстоні (з газ.).

10. перен. Певна ділянка, зона, сфера і т. ін. чого-небудь.

Кожен учасник експедиції мав своє коло обов'язків, заздалегідь розроблене під час підготовки подорожі (В. Владко);

– Ось те коло питань, що всіх нас не в жарт пече (Ю. Андрухович);

// Перелік таких ділянок, зон, сфер і т. ін.

Коло громадських тем [у творчості М. Рильського] поширюється і виходить на обрії загальнонародних інтересів (А. Малишко).

11. перен. Сукупність, група людей, об'єднаних якими-небудь інтересами, зв'язками і т. ін.

Вона могла йому багато дечого розповісти, бо більше за всіх жінок зі свого кола думала, читала, прислухувалася, придивлялася до того, що робилося зараз навкруги (Д. Бузько);

Були “обмиті” капітанські погони, були проголошені тости за тісним столом в колі друзів у офіцерській їдальні (Н. Рибак);

До трапези в Трикліні .. запрошувано, згідно з ритуалом, тільки точно визначене коло людей, до яких Агапіт не належав (П. Загребельний);

// перев. мн. Певні групи населення чи суспільні угруповання.

Щораз ясніше інтерес читацьких мас і письменницького кола відходить від ліричної поезії до новели, до повісті, до роману (М. Зеров);

Мічурін, проживши понад сорок з чимось років в злигоднях, став, нарешті, відомий широким народним колам (О. Довженко).

Вла́дні структу́ри (ко́ла) <�Структу́ри вла́ди> див. структу́ра;

(1) Вузьке́ ко́ло – обмежена кількість близьких у чому-небудь людей, об'єднаних спільними інтересами, справами і т. ін.

“Сіль землі” виходила невеликим тиражем, бо друкувала лише біржові новини, статті на економічні теми, які могли зацікавити лише вузьке коло читачів (М. Білкун);

Це питання [чорнобильське] продовжує хвилювати багато тисяч людей, воно досі звучить в довірчих розмовах у вузькому колі (Ю. Щербак);

Попередньо закалатавши близько п'ятдесяти порцій “плазми“, вони знищують усі хімічні рівняння у страху, що їхнє відкриття може вийти за межі їх вузького кола (Любко Дереш);

Зато́чувати ко́ло (півко́ло, рідше круг) див. зато́чувати²;

Зву́жувати / зву́зити ко́ло (кільце́) див. зву́жувати;

Змика́ється / зі́мкне́ться ко́ло (кільце́) див. змика́тися;

Змика́ти / зімкну́ти ко́ло (кільце́) див. змика́ти;

Оберта́тися в ко́лі (сфе́рі, кружку́ і т. ін.) див. оберта́тися;

(2) Рятівне́ (рятува́льне) ко́ло <�Рятівни́й (рятува́льний) круг>:

а) кільцеподібний засіб для підтримання людини на поверхні води.

Дорошукові вдалося впіймати на хвилях і вдягти на себе рятувальний круг (О. Донченко);

Катер відчалює від берега. Зв'язковий стоїть, прихилившись до рятувального кола (Ю. Яновський);

Вода кипить плавцями та ниряльниками, лящать діти, пустують дорослі, блищать тіла, літають м'ячі, яскравіють рятівні кола... (О. Гончар);

б) (перен.) те, що служить засобом спасіння, допомагає позбавитись від труднощів, неприємностей і т. ін.

Олесь заговорив швидко. Він ніби хапався за рятівний круг (Д. Бедзик);

Йому так хотілося розсіяти свій сердечний біль, забути горе, що дальня дорога здавалася рятівним колом, яке поверне рівновагу, внесе спокій в думки і почуття (М. Стельмах);

Згорблена його [дяді Філі] спина, на котрій десь далеко попереду сиділа невеличка голова, просувалася між базарних рядів швидко, звично, натреновано .. І ось саме в цій згорбленій спині, вже не молодій, але повній енергії і пропозицій, Сідалковський і бачив своє рятівне коло (О. Чорногуз);

Синці́ (круги́, ко́ла, кружки́) під (попі́д) очи́ма див. сине́ць.△ За́мкнене (за́мкнуте) [електри́чне] ко́ло див. за́мкнений;

(3) Ко́ло кровоо́бігу – замкнений шлях руху крові в організмі.

Кровообіг відбувається за двома основними шляхами, званими колами: малому і великим колами кровообігу (з навч. літ.);

(4) Ко́ло схи́лення світи́ла – велике коло небесної сфери, що проходить через полюси світу і це світило.

Площина кола схилення світила перепендикулярна до площини небесного екватора (з наук. літ.);

(5) Електри́чне ко́ло – сукупність пристроїв, об'єктів та середовищ, які утворюють шлях для протікання електричного струму.

Електричний струм може протікати тільки по замкнутому електричному колу. Розрив кола в будь-якому місці спричиняє припинення електричного струму (з наук.-попул. літ.);

Махове́ ко́лесо (ко́ло) див. ко́лесо;

(6) Поля́рне ко́ло – земна паралень, віддалена від екватора на 66°33'.

Полярне коло, розміщене у Північній півкулі Землі, називається Північним полярним колом, у Південній півкулі – Південним полярним колом (з наук. літ.);

Полярні кола вважаються кордонами холодних кліматичних поясів (з навч. літ.).

◇ (7) [Вогне́нні (те́мні, черво́ні і т. ін.)] ко́ла бі́гають (стриба́ють, витанцьо́вують і т. ін.) / забі́гали (пішли́) в оча́х (пе́ред очи́ма) кого, у кого – хто-небудь відчуває мерехтіння, запаморочення, втрачає здатність чітко мислити, правильно сприймати щось через сильні емоції, потрясіння, хвилювання, біль і т. ін.

Коли спливала на думку заповітна комірчина з коштовним хутром, темні кола витанцьовували перед очима [ігумена], й дужче скрипіли старі й жовті зуби (О. Донченко);

Огненні кола Забігали рясно в Івана в очах... (І. Нехода);

В цю мить Тодор відчув страшний, нелюдський біль .. Запаморочилася голова, пішли кола перед очима, загуло у вухах (С. Тельнюк);

(8) Зачаро́ване (заворо́жене, закля́те, зачакло́ване) ко́ло <�Зачаро́ваний (заворо́жений, закля́тий, зачакло́ваний) круг> – скрутне, безвихідне становище, з якого нема виходу.

Український театр вийшов-таки з заклятого кола балаганщини й гопаків і розцвітає чудовою, своєрідною, культурною квіткою (С. Васильченко);

– Я розумію тебе і, власне, тому не бачу іншої стежки з того зачарованого круга, як покинути тебе (Б. Лепкий);

Людська мудрість крутиться мов у завороженому колі (Н. Королева);

Працювати вона хоче за фахом, а щоб одержати фах, професію, треба раніш здобути вищу освіту. Зачароване коло! (Л. Дмитерко);

В самому повітрі витала надія на те, що зачаклований круг біди людської нарешті буде розрубано усім миром і настане щастя для усіх (Г. Колісник).

КО́ЛО², прийм., з род. в.

1. Уживається на позначення місця із зазначенням особи, предмета, поблизу яких відбувається дія, хтось чи щось міститься, перебуває і т. ін.; біля.

Коло Максима стояв п'ятилітній синок Борис (І. Багряний);

Праворуч коло стіни стояло за ширмою її ліжко (Б. Антоненко-Давидович);

Нам було видно щоглу і сонний кораблик, що стояв коло берега (В. Близнець);

// Уживається при позначенні незначної відстані від чого-небудь; поблизу.

Жила собі удова коло Києва, на Подолі, та не мала щастя-долі (Марко Вовчок);

Достеменно знає тільки, що буде це коло берегів кавказьких в зоряну літню ніч (О. Гончар).

2. Уживається у знач. прийм. над, біля при дієсловах поратися, клопотати, доглядати і т. ін. та похідних від них іменниках.

Коло свекрухи Галя, як коло рідної матері, ходить; годить їй у всячині (Панас Мирний);

Гнат порався коло шлеї та часом споглядав на Настю (М. Коцюбинський);

А в коваля сьогодні вже завізно: Той борону, той кремера притяг, Той коло плуга метикує хитро (М. Рильський).

3. Уживається у знач. прийм. близько, біля при числівниках на позначення приблизної кількості.

Я б ніколи не сказав, що їй було коло ста років (С. Васильченко);

За три дні наловлено було коло півсотні лірників і кобзарів (Ф. Бурлака);

// При неточному позначенні часу.

Коло осіннього Миколи, Обідрані, трохи не голі, Бендерським шляхом уночі Ішли цигани (Т. Шевченко);

Коло Різдвяних свят о. Василь трохи занедужав (М. Коцюбинський);

Пам'ятаю один випадок, що трапився зі мною десь, певно, навесні 1910 року, або ж коло того (В. Домонтович).