1. Словник української мови Грінченка

коло

I. Ко́ло, -ла

с.

1) Кругъ. Ой колом, колом до гори місяць (сонце) іде. Рк. Макс.

2) Колесо. Ой зійди, зійди, ясний місяцю, як млиновеє коло. Чуб.

3) Въ ткацкомъ станкѣ то-же, что и колесо у передняго навоя. см. навій. Вас. 165.

4) Поставъ (мельницы). Млин з двома колами. Черниг. у. КС. 1883. VII. 508 — 517.

5) = колесо 3. Дівчата стали у коло. Мир. Пов. 144. ум. колечко. Желех.

---------------

II. Коло

пред.

1) Около, вокругъ. Чи не той то хміль, що коло тичини в'ється? Макс. (1849). 96. Кайдани-залізо ноги повривало, біле тіло козацьке-молодецьке коло жовтої кости пошмугляло. АД. І. 89.

2) Возлѣ, подлѣ. Заховаю змію люту коло свого серця. Шевч. Звелів їх садовити купа коло купи. Єв. Мр. VI. 39.

3) коло чо́го ходити. Заниматься чѣмъ либо. коло ко́го ходити. Заботиться о комъ, присматривать за кѣмъ.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. коло — ко́ло 1 іменник середнього роду замкнена крива, всі точки якої однаково віддалені від центра; предмет, що має форму круга або кільця; ділянка, сфера діяльності; група людей, об'єднаних якими-небудь інтересами; хороводний танець ко́ло 2 прийменник біля; приблизно незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. коло — КОЛО – КРУГ Коло, ім. 1. Замкнена крива, всі точки якої однаково віддалені від центра; така крива, утворена з різних предметів тощо. 2. Те саме, що круг. Круг, -а. Частина площини, обмежена кривою лінією; ділянка, предмет, що має округлу форму. Літературне слововживання
  3. коло — 1) круг, кружало, диск; (воза) колесо; П. сфера, світ, спектр, (обов 'язків) обсяг; (людей) оточення, товариство, середовище, угруповання; (танцю) тур, кін. 2) прий., біля, побіля, край, при; (- кількість) приблизно. Словник синонімів Караванського
  4. коло — I бублик (жарт.), бубличок, кільце, колечко, круг, кругляк, круглячок, кружечок, покотьолечко, покотьоло Фразеологічні синоніми: електричне коло; зачароване коло; махове коло; полярне коло; розгонисте коло (для літака) II див. близько Словник синонімів Вусика
  5. коло — I -а, с. 1》 Замкнена крива, всі точки якої однаково віддалені від центра. Полярні кола — уявлювані лінії, що проходять паралельно екватору на відстані 66°33' на південь і північ. 2》 Така крива, утворена з різних предметів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. коло — Старовинний хоровод у західних та південних слов’ян. Словник-довідник музичних термінів
  7. коло — КО́ЛО¹, а, с. 1. Замкнена крива, всі точки якої однаково віддалені від центра. По дзеркальному склу води неквапливо розходилися кола. Коло за колом (В. Домонтович); Літак вже набрав чималу висоту і тепер летить, роблячи велике коло над аеродромом (В. Словник української мови у 20 томах
  8. коло — коло вул. перстень (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  9. коло — Множина всіх точок площини, відстань від яких до заданої точки О (центр к.) є постійною, дорівнює r (радіус к.); довжина к. = 2πr. Універсальний словник-енциклопедія
  10. коло — зачаро́ване ко́ло. Скрутне, безвихідне становище. Він менше пив з випадковими знайомими по буфетах .. Але згодом знову взявся за своє .. Створилося зачароване коло, з якого він з своєю слабою волею не міг вийти (Д. Фразеологічний словник української мови
  11. коло — ВЕРСТВА́ (частина суспільного класу, соціальна група), ПРО́ШАРОК, ШАР рідше; СТАН заст. (із закріпленими законом спадкоємними правами та обов'язками); КО́ЛА мн. (певна група населення чи суспільні угруповання). В них (у творах Нечуя-Левицького) ми бачимо. Словник синонімів української мови
  12. коло — Ко́ло, ко́ла, -лу; ко́ла, кіл, ко́лам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. коло — КО́ЛО¹, а, с. 1. Замкнена крива, всі точки якої однаково віддалені від центра. Літак вже набрав чималу висоту і тепер летить, роблячи велике коло над аеродромом (Собко, Зор. крила, 1950, 243); Місяць обертається навколо землі не по колу, а по еліпсу (Рад. Словник української мови в 11 томах