колокіл
Колокіл, -ко́лу
м.
1) Колоколъ. Он чия ж тут беседа тут вечеряє весела? Бийте коли, все колоколи, колоколи кованії у нас гості проханії. ХС. VII. 425.
2) Звонокъ на шеѣ коровы, козы. Вх. Зн. 27. ум. колокілок.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- колокіл — моск. дзвін Словник чужослів Павло Штепа