колокілок

Колокілокъ, -лка

м.

1) ум. отъ колокіл.

2) мн. Родъ прически дѣвушекъ съ зубчастим проборомъ. Чуб. VII. 423.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me