1. Словник української мови Грінченка

колот

Ко́лот, -ту

м. Ссора, споръ, сумятица. Як Чаюна взяли у острог, так і колоту не стало на селі; а то було що-вечора то крик на вулиці, то бійка, — без колоту не обійдеться. Екатер. у. Колот такий підняли, що хоч з хати тікай. Боялась, щоб не вийшло якого колоту через сей случай. Г. Барв. 154. За ту бражку зчинили козаки з ляхами превелику дражку, за той молот зробили козаки з ляхами превеликий колот. АД. II. 33.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. колот — ко́лот іменник чоловічого роду, істота діал. Орфографічний словник української мови
  2. колот — -у, ч., діал. Колотнеча. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. колот — КО́ЛОТ, у, ч., діал. Колотнеча. Вона все чула .. і боялась, щоб не вийшло якого колоту через сей случай (Ганна Барвінок); Ех, Готлібе, Готлібе! Чи знав ти, чи гадав ти, якого колоту наробив твій лист..! (І. Словник української мови у 20 томах
  4. колот — КОЛОТНЕ́ЧА (безладний рух, гомін людей), КОЛОТНЯ́́ розм., ВЕРЕМІ́Я розм., ВЕРЕМІ́Й розм., ХУ́ГА розм., КО́ЛОТ діал. В кузові зчинилася колотнеча. Люди кричали, лаялися, потім почали гупати кулаками об вицвілий верх кабіни (М. Словник синонімів української мови
  5. колот — Ко́лот, -ту, -тові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. колот — КО́ЛОТ, у, ч., діал. Колотнеча. Вона все чула.. і боялась, щоб не вийшло якого колоту через сей случай (Барв., Опов.., 1902, 154); Ех, Готлібе, Готлібе! Чи знав ти, чи гадав ти, якого колоту наробив твій лист..! (Фр., V, 1951, 393). Словник української мови в 11 томах