1. Словник української мови Грінченка

копаночка

Копанка, -ки

ж.

1) Копаніе, выкапываніе.

3) Родъ маленькаго колодезя безъ вѣнца. Узяв хліба шматочок, а води таки не брат була там у лісі копанка. Грин. І. 4.

3) Выкопанный прудикъ, сажалка. Вас. 200.

4) Расчищенное подъ посѣвъ мѣсто въ лѣсу, которое еще нельзя пахать, можно лишь копать. Желех. Вх. Зн. 27. ум. копаночка. Пішла пошукать води, аж найшла маленьку копаночку. Руч. Ск. II. 64.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. копаночка — ко́паночка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. копаночка — -и, ж. Зменш.-пестл. до копанка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. копаночка — КО́ПАНОЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до ко́панка¹ 1–4. Ой у городі копаночка, Там купалася ластівочка (з народної пісні); Кінь пив з копаночки воду. По копаночці плавав туман (Ю. Мушкетик); Джерельце розчистили, зробили копаночку, і відстояна вода здавалась майже солодкою на смак (Ю. Покальчук). Словник української мови у 20 томах
  4. копаночка — КО́ПАНОЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до ко́панка. Ой у городі копаночка. Там купалася ластівочка (Нар. лірика, 1956, 365). Словник української мови в 11 томах