копилля
Копи́лля, -ля
с. соб.
1) Сапожныя колодки. Розгубивсь, як швець з копиллям. Ном. № 6622.
2) Столбики въ саняхъ. см. копил 2.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- копилля — копи́лля іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- копилля — -я, с. Збірн. до копил. Великий тлумачний словник сучасної мови
- копилля — КОПИ́ЛЛЯ, я, с. Збірн. до копи́л¹ 1. Розгубивсь, як швець з копиллям (Номис); Молодіж двигалась, мов хвиля, Кидали ткачі верстати, а шевці копилля (М. Макаровський). Словник української мови у 20 томах
- копилля — КОПИ́ЛЛЯ, я, с. Збірн. до копи́л. Розгубивсь, як швець з копиллям (Номис, 1864, № 6621). Словник української мови в 11 томах