1. Словник української мови Грінченка

копистка

Копистка, -ки

ж.

1) Веселка, деревянная лопатка для мѣшаніи тѣста.

2) Лопаточка. Мнж. 182.

3) Презрительно — о плохомъ оружіи: шпагѣ, саблѣ. На дуель! Вихопивши свою копістку, ну нею вихрить чоловікові. Ном. Соснові копистки стругали і до боків поначепляли (о каррикатурномъ вооруженіи). Котл. Ен. IV. ум. кописточка. Руки як кописточки. Ном.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. копистка — копи́стка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири копи́стки Орфографічний словник української мови
  2. копистка — I кописточка, лопатка, мішалка II див. палиця Словник синонімів Вусика
  3. копистка — -и, ж. Дерев'яна лопатка для розмішування чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. копистка — КОПИ́СТКА, и, ж. Дерев'яна лопатка для розмішування чого-небудь. Соснові копистки стругали і до боків поначепляли на валяних вірьовочках (І. Котляревський); Кипіло [в казанку] якесь запашне зілля. Словник української мови у 20 томах
  5. копистка — МІША́ЛКА (предмет, знаряддя, машина, пристрій для розмішування чогось); МІСИ́ЛКА (машина, пристрій для змішування, перемішування); КОПИ́СТКА (дерев'яна лопатка для розмішування чогось). Словник синонімів української мови
  6. копистка — Копи́стка, -тки, -тці; -пи́стки, -пи́сток Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. копистка — КОПИ́СТКА, и, ж. Дерев’яна лопатка для розмішування чого-небудь. Хапаючись, так повернула [Мелашка] кописткою в горшку, що вона зав’язла в густій лемішці, хруснула й переломилась (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах