копистка
КОПИ́СТКА, и, ж.
Дерев'яна лопатка для розмішування чого-небудь.
Соснові копистки стругали і до боків поначепляли на валяних вірьовочках (І. Котляревський);
Кипіло [в казанку] якесь запашне зілля. Його помішував кописткою старий сивовусий запорожець із золотою сережкою в правому вусі (В. Малик);
Кухар кописткою вирівняв густу кашу і відділив кожному його частку (Ю. Логвин);
Серце в дяка Комарницького .. голосно колотилося в грудях, десь так, як копистка, якою збивається рідке тісто .. капосною Гапкою (Валерій Шевчук);
* У порівн. Карпо промовив: – Вже й знайшов красуню! Та в неї лице, як тріска, стан, наче копистка, руки, як кочерги, сама, як дошка, а як іде, то аж кістки торохтять (І. Нечуй-Левицький);
– Ти й дівкою була, як копистка (В. Яворівський).
Значення в інших словниках
- копистка — копи́стка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири копи́стки Орфографічний словник української мови
- копистка — I кописточка, лопатка, мішалка II див. палиця Словник синонімів Вусика
- копистка — -и, ж. Дерев'яна лопатка для розмішування чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- копистка — МІША́ЛКА (предмет, знаряддя, машина, пристрій для розмішування чогось); МІСИ́ЛКА (машина, пристрій для змішування, перемішування); КОПИ́СТКА (дерев'яна лопатка для розмішування чогось). Словник синонімів української мови
- копистка — Копи́стка, -тки, -тці; -пи́стки, -пи́сток Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- копистка — КОПИ́СТКА, и, ж. Дерев’яна лопатка для розмішування чого-небудь. Хапаючись, так повернула [Мелашка] кописткою в горшку, що вона зав’язла в густій лемішці, хруснула й переломилась (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
- копистка — Копистка, -ки ж. 1) Веселка, деревянная лопатка для мѣшаніи тѣста. 2) Лопаточка. Мнж. 182. 3) Презрительно — о плохомъ оружіи: шпагѣ, саблѣ. На дуель! Вихопивши свою копістку, ну нею вихрить чоловікові. Ном. Словник української мови Грінченка