1. Словник української мови Грінченка

коровиця

Коро́виця, -ці

ж.

1) Корова. Пасла ж бо я коровиці, пригнала додому. Грин. III. 685.

2) насѣк. Oryctes nasicornis. Вх. Пч. І. 7.

8) — рогата. насѣк. Hammaticherus cerdo. Вх. Пч. І. 6.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. коровиця — коро́виця іменник жіночого роду, істота корова розм., рідко Орфографічний словник української мови
  2. коровиця — -і, ж., розм., рідко. Те саме, що корова 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. коровиця — КОРО́ВИЦЯ, і, ж., розм. Те саме, що коро́ва 1. А я гадав, пане брате, що то зоря ясна, А то моя дівчинонька коровицю пасла (з народної пісні); [Мати:] Пора ж тобі коровицю здоїти (Леся Українка); – Я свою коровицю вигнала на поле... (Б. Словник української мови у 20 томах
  4. коровиця — КОРО́ВА (велика парнокопита свійська молочна тварина), КОРО́ВИЦЯ розм., МИ́НЯ дит.; КОРІВЧИ́НА розм., КОРОВИ́НА розм. (перев. невеличка або погана); Я́ЛІВКА (яка не дає приплоду); ЯЛІВЧИ́НА розм. Словник синонімів української мови
  5. коровиця — КОРО́ВИЦЯ, і, ж., розм., рідко. Те саме, що коро́ва 1. [Мати:] Пора ж тобі коровицю здоїти, оту молочну (Л. Укр., III, 1952, 254); А я гадав, пане брате, що то зоря ясна, А то моя дівчинонька коровицю пасла (Коломийки, 1969, 154). Словник української мови в 11 томах