коровиця

Значення в інших словниках

1. коровиця — коро́виця іменник жіночого роду, істота корова розм., рідко Орфографічний словник української мови
2. коровиця — КОРО́ВИЦЯ, і, ж., розм. Те саме, що коро́ва 1. А я гадав, пане брате, що то зоря ясна, А то моя дівчинонька коровицю пасла (з народної пісні); [Мати:] Пора ж тобі коровицю здоїти (Леся Українка); – Я свою коровицю вигнала на поле... (Б. Словник української мови у 20 томах
3. коровиця — КОРО́ВА (велика парнокопита свійська молочна тварина), КОРО́ВИЦЯ розм., МИ́НЯ дит.; КОРІВЧИ́НА розм., КОРОВИ́НА розм. (перев. невеличка або погана); Я́ЛІВКА (яка не дає приплоду); ЯЛІВЧИ́НА розм. Словник синонімів української мови
4. коровиця — КОРО́ВИЦЯ, і, ж., розм., рідко. Те саме, що коро́ва 1. [Мати:] Пора ж тобі коровицю здоїти, оту молочну (Л. Укр., III, 1952, 254); А я гадав, пане брате, що то зоря ясна, А то моя дівчинонька коровицю пасла (Коломийки, 1969, 154). Словник української мови в 11 томах
5. коровиця — Коро́виця, -ці ж. 1) Корова. Пасла ж бо я коровиці, пригнала додому. Грин. III. 685. 2) насѣк. Oryctes nasicornis. Вх. Пч. І. 7. 8) — рогата. насѣк. Hammaticherus cerdo. Вх. Пч. І. 6. Словник української мови Грінченка