корчівка
Корчівка, -ки
ж.
1) Выкорчеванное мѣсто. Се корчівка: тут були колись грабки — він вирубав, після викорчував та й почав сіяти. Брацл. у.
2) Нижняя доска въ корці колеса водяной мельницы. Мик. 480.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- корчівка — корчі́вка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- корчівка — -и, ж. Місце, де викорчувано ліс. Великий тлумачний словник сучасної мови
- корчівка — КОРЧІ́ВКА, и, ж. Місце, де викорчувано ліс. Се корчівка: тут були колись грабки – він вирубав, після викорчував та й почав сіяти (Сл. Б. Грінченка); Вже й ліс порубали. Корчівку нову Покрила хвиляста родюча рілля (П. Воронько). Словник української мови у 20 томах
- корчівка — КОРЧІ́ВКА, и, ж. Місце, де викорчувано ліс. Се корчівка: тут були колись грабки — він вирубав, після викорчував та й почав сіяти (Сл. Гр.); Вже й ліс порубали. Корчівку нову Покрила хвиляста родюча рілля (Воронько, Тепло.., 1959, 97). Словник української мови в 11 томах