1. Словник української мови в 11 томах

корчівка

КОРЧІ́ВКА, и, ж. Місце, де викорчувано ліс.

Се корчівка: тут були колись грабки — він вирубав, після викорчував та й почав сіяти (Сл. Гр.);

Вже й ліс порубали. Корчівку нову Покрила хвиляста родюча рілля (Воронько, Тепло.., 1959, 97).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. корчівка — корчі́вка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. корчівка — -и, ж. Місце, де викорчувано ліс. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. корчівка — КОРЧІ́ВКА, и, ж. Місце, де викорчувано ліс. Се корчівка: тут були колись грабки – він вирубав, після викорчував та й почав сіяти (Сл. Б. Грінченка); Вже й ліс порубали. Корчівку нову Покрила хвиляста родюча рілля (П. Воронько). Словник української мови у 20 томах
  4. корчівка — Корчівка, -ки ж. 1) Выкорчеванное мѣсто. Се корчівка: тут були колись грабки — він вирубав, після викорчував та й почав сіяти. Брацл. у. 2) Нижняя доска въ корці колеса водяной мельницы. Мик. 480. Словник української мови Грінченка