1. Словник української мови Грінченка

корінчик

Корінчик, -ка

м. ум. отъ корінь.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. корінчик — корі́нчик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. корінчик — -а, ч. Зменш.-пестл. до корінь 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. корінчик — КОРІ́НЧИК, а, ч. 1. Зменш.-пестл. до ко́рінь 1. За кожним листочком і корінчиком доглядали, як тільки зійшли буряки (В. Кучер); Шаман сів коло жарівниці, підібгавши обидві ноги, взяв до рук дудку, кинув на жар кілька корінчиків... Словник української мови у 20 томах
  4. корінчик — КОРІ́НЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до ко́рінь 1, 2. За кожним листочком і корінчиком доглядали, як тільки зійшли буряки (Кучер, Дорога.., 1958, 212); *У порівн. Простенькі сільські байки, як дрібні, тонкі корінчики, вкорінюють у нашій душі любов до рідного слова (Фр., IV, 1950, 134). Словник української мови в 11 томах