1. Словник української мови Грінченка

котко

Котко, -ка

м. Котись. Продрав котко стелю. Грин. III. 492. За що його дурно бить? Котко буде молотить. Мил. 44.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. котко — котко́ іменник чоловічого роду, істота котик Орфографічний словник української мови
  2. котко — -а, ч., фольк. Те саме, що котик 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. котко — КОТКО́, а́, ч., фольк. Те саме, що ко́тик 1. Танцювали миші По бабиній хаті .. І котко-баламут, Нам без його [нього] не пробуть (П. Чубинський). Словник української мови у 20 томах
  4. котко — КІТ (свійська тварина родини котячих; самець), КО́ТИК зменш.-пестл., КОТО́К зменш.-пестл. фольк., КОТКО́ зменш.-пестл. фольк. Василько тер мак і все поглядав то на двох сестричок, що бавились з котом, то на батька (М. Словник синонімів української мови
  5. котко — КОТКО́, а, ч., фольк. Те саме, що ко́тик 1. Танцювали миші По бабиній хаті.. І котко-баламут, Нам без його не пробуть (Чуб., V, 1874, 515). Словник української мови в 11 томах