котко
КІТ (свійська тварина родини котячих; самець), КО́ТИК зменш.-пестл., КОТО́К зменш.-пестл. фольк., КОТКО́ зменш.-пестл. фольк. Василько тер мак і все поглядав то на двох сестричок, що бавились з котом, то на батька (М. Коцюбинський); — Півнику-братику, відчини!.. — Тоток-тоток, не велів коток! (казка); Танцювали миші По бабиній хаті.. І котко-баламут (П. Чубинський).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- котко — котко́ іменник чоловічого роду, істота котик Орфографічний словник української мови
- котко — -а, ч., фольк. Те саме, що котик 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- котко — КОТКО́, а́, ч., фольк. Те саме, що ко́тик 1. Танцювали миші По бабиній хаті .. І котко-баламут, Нам без його [нього] не пробуть (П. Чубинський). Словник української мови у 20 томах
- котко — КОТКО́, а, ч., фольк. Те саме, що ко́тик 1. Танцювали миші По бабиній хаті.. І котко-баламут, Нам без його не пробуть (Чуб., V, 1874, 515). Словник української мови в 11 томах
- котко — Котко, -ка м. Котись. Продрав котко стелю. Грин. III. 492. За що його дурно бить? Котко буде молотить. Мил. 44. Словник української мови Грінченка