коточок

Кіт, -кота

м.

1) Котъ. Є сало, та не для кота. К. ЧР. 92.

2) Кіт і мишка. Родъ дѣтской игры. Ив. 54. ум. ко́тик, ко́тичок, коток, коточок, котусь.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. коточок — кото́чок 1 іменник чоловічого роду, істота котик кото́чок 2 іменник чоловічого роду коток Орфографічний словник української мови
  2. коточок — див. дитина; коханий Словник синонімів Вусика
  3. коточок — I -чка, ч. Зменш.-пестл. до коток I 1). II -чка, ч. Зменш. до коток II. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. коточок — КОТО́ЧОК¹, чка, ч. Зменш.-пестл. до кото́к¹. – А-а, а-а, коточок засів собі в куточок! Спи, мій наречений, спи! (І. Франко); Будемо ми спати, а мати спiвати. I ти, наш коточку, задрiмай в куточку (М. Вінграновський); – Повернеться батько з бою. Словник української мови у 20 томах
  5. коточок — КОТО́ЧОК¹, чка, ч. Зменш.-пестл. до кото́к¹ 1. Повернеться батько з бою. Звеселиться вся земля… Спи, коточку, спи, маля! (Рильський, І, 1956, 253). КОТО́ЧОК², чка, ч. Зменш. до кото́к². Словник української мови в 11 томах