коточок
КОТО́ЧОК¹, чка, ч.
Зменш.-пестл. до кото́к¹.
– А-а, а-а, коточок засів собі в куточок! Спи, мій наречений, спи! (І. Франко);
Будемо ми спати, а мати спiвати. I ти, наш коточку, задрiмай в куточку (М. Вінграновський);
– Повернеться батько з бою. Звеселиться вся земля... Спи, коточку, спи, маля! (М. Рильський);
А стара мати сидить дома, потроху пряде, та шиє, та колише в запічку маленького онучка Івася, виспівуючи “коточка” (І. Нечуй-Левицький).
КОТО́ЧОК², чка, ч.
Зменш. до кото́к².
При широкорядному способі сівби доцільніше коткувати не все поле, а тільки рядки посівів коточками, які чіпляють позаду сошників сівалки (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- коточок — кото́чок 1 іменник чоловічого роду, істота котик кото́чок 2 іменник чоловічого роду коток Орфографічний словник української мови
- коточок — див. дитина; коханий Словник синонімів Вусика
- коточок — I -чка, ч. Зменш.-пестл. до коток I 1). II -чка, ч. Зменш. до коток II. Великий тлумачний словник сучасної мови
- коточок — КОТО́ЧОК¹, чка, ч. Зменш.-пестл. до кото́к¹ 1. Повернеться батько з бою. Звеселиться вся земля… Спи, коточку, спи, маля! (Рильський, І, 1956, 253). КОТО́ЧОК², чка, ч. Зменш. до кото́к². Словник української мови в 11 томах
- коточок — Кіт, -кота м. 1) Котъ. Є сало, та не для кота. К. ЧР. 92. 2) Кіт і мишка. Родъ дѣтской игры. Ив. 54. ум. ко́тик, ко́тичок, коток, коточок, котусь. Словник української мови Грінченка