котрий

КОТРИ́Й, а́, е́, займ.

1. пит. Означає питання про кого-, що-небудь, коли треба уточнити, який саме, який за порядком.

– В котрому вікні він сидів? – знов спитав Микола (І. Нечуй-Левицький);

Дев'ять таких бочок, повних вина, повипинали боки і розляглись підковою .. попід стінами льоху. – Котре біле? – збудив тишу Йон (М. Коцюбинський);

– На пост? – Каленик смачно позіхнув. – А котра зараз година? (О. Гончар);

// Який із двох або кількох.

– Котра – Гашіца? – питав себе Йон, водячи очима по рядкові закутаних фігур (М. Коцюбинський);

Конвоїри говорили перед тим, що є тут нібито між захопленими важливий комісар, тільки не знають – котрий (О. Гончар).

2. неознач. Один із кількох; який-небудь, будь-який.

[Круста:] Анакреон старіший був над тебе в той час, коли складав веселі оди. От якби нам хто заспівав котру! (Леся Українка);

Треба ж все те оберігати, щоб у такій метушні хтось .. не поцупив котрої сулії (В. Кучер).

3. означ. При повторенні (перев. на початку речень) означає один, другий.

Дітвора, которе біжить, котрого на руках несуть (Г. Квітка-Основ'яненко);

Дітвора так і сипнула в сад .. Коли се, зненацька, як гримне пані: – А то що? Перелякались діти. Котрі в плач, а хто в ноги (Марко Вовчок).

4. відносний, у знач. спол. Те саме, що яки́й 6, 7.

– Невже я зраджу того, котрого кохаю, як свою душу? (І. Нечуй-Левицький);

Онисько .. у своєму довгому кожусі, котрий трохи не волочився по землі, смішив дівчат (Панас Мирний);

Чується .. Шум океану, Луною котрого ця річка Воркоче (М. Рильський).