красномовний

Значення в інших словниках

1. красномовний — красномо́вний прикметник Орфографічний словник української мови
2. красномовний — Пишномовний, риторичний, ур. велеречивий, золотоустий, КРАСНИЙ, ж. кучерявий; (жест) промовистий, проречистий, виразистий, переконливий. Словник синонімів Караванського
3. красномовний — див. балакучий Словник синонімів Вусика
4. красномовний — -а, -е. 1》 Який володіє красномовністю. || Який характеризується доладністю, майстерністю (про мовлення). || ірон. Який відзначається пишномовністю, але не має глибокого змісту. 2》 перен. Зрозумілий без слів. || Промовистий, виразний (у 2 знач.). 3》 перен. Переконливий, яскравий. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. красномовний — КРАСНОМО́ВНИЙ, а, е. 1. Який володіє красномовністю. Нестямний ляск у долоньки привітав красномовного пана за його річ (Панас Мирний); Красномовний лісник оволодів увагою аудиторії (Л. Словник української мови у 20 томах
6. красномовний — БАГАТОЗНА́ЧНИЙ (який містить у собі натяк на що-небудь важливе, істотне), ПРОМО́ВИСТИЙ, КРАСНОМО́ВНИЙ, БАГАТОМО́ВНИЙ рідше; ЗНАЧУ́ЩИЙ, ЗНАЧЛИ́ВИЙ рідше (звичайно про погляд, вираз обличчя); ВИРА́ЗНИЙ (звичайно про погляд). Словник синонімів української мови
7. красномовний — Красномо́вний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. красномовний — КРАСНОМО́ВНИЙ, а, е. 1. Який володіє красномовністю. Нестямний ляск у долоньки привітав красномовного пана за його річ (Мирний, III, 1954, 389); Красномовний лісник оволодів увагою аудиторії (Дмит. Словник української мови в 11 томах