красномовний

КРАСНОМО́ВНИЙ, а, е.

1. Який володіє красномовністю.

Нестямний ляск у долоньки привітав красномовного пана за його річ (Панас Мирний);

Красномовний лісник оволодів увагою аудиторії (Л. Дмитерко);

// Який характеризується доладністю, майстерністю (про мовлення).

Нічна пізня доба, чарка горілки .. додають красномовності навіть не красномовній розмові мовчуна о. Мойсея (І. Нечуй-Левицький);

// ірон. Який відзначається пишномовністю; промовистий.

На простих селянських щитах не було Девізів гучних красномовних (Леся Українка).

2. перен. Зрозумілий без слів.

Буває час, де потрібніше красномовне мовчання, ніж говірке слово (І. Нечуй-Левицький);

Сам радісний і схвильований вигляд Нерчина був далеко красномовнішим за всякі вдячні слова (Н. Рибак);

Вигуками й красномовними жестами вони розповідали, що тут уже були руські (О. Гончар);

Вiн зробив красномовний жест, обвiвши страви на столi розкритою догори долоне (Г. Вдовиченко);

Народ давав назви річкам красномовні, сповнені великого змісту (М. Чабанівський).

3. перен. Переконливий, яскравий.

Ти рости, пшенице повна, – красномовна наша міць! (П. Тичина);

Він – Інокентій Петрович. З цим прізвищем і увесь такий, як він є – це красномовний показник, символ всього його племені (І. Багряний);

Нам приклади свідчать рясні й красномовні: Поспішність – успішності ворогом є (Л. Первомайський);

Роль перевізника була найпочеснішою прерогативою державної влади. Згаданий Нестором факт сам по собі дуже красномовний (І. Білик);

Він, ткнувши пальцем угору, зробив красномовну паузу і мрійливо глянув на безхмарне чисте небо, ніби збирався і сам туди злетіти (В. Малик);

Після переконливих аргументів Люльки бути більш красномовним той повідомив, що незабаром повинен підійти посилений загін, щоб забрати документи (Д. Білий).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

красномовний

Значення в інших словниках