1. Словник української мови Грінченка

краєвий

Краєвий, -а, -е

Мѣстный. Широко роскидав він вісти про краєве духовенство. Левиц. І. 180.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. краєвий — Маршалок краєвий: голова крайового сейму в Галичині за часів Австро-Угорщини; маршалок повітовий: повітовий предводитель дворянства в Галичині за часів Австро-Угорщини [II] Словник з творів Івана Франка
  2. краєвий — Крає́вий. Тутешній, місцевого виробництва. Перша Бродска рафінерия спіритусу, фабрика руму і лікерів братів Капелюш. Концесіоновані напитки, а то: контушівку, житнівку, краєві руми, кминівку і ріжні розаліси та лікери по найдешевших цінах (Б., 1907, рекл. Українська літературна мова на Буковині
  3. краєвий — крає́вий: ◊ ви́діл крає́вий → виділ Лексикон львівський: поважно і на жарт