крупці
Крупи, круп и крупів
мн.
1) Крупа. Не сягай через крупи до пшона.
2) Мелкій градъ. Гуляє вітер по вулиці, з неба порощить крупами. Левиц. І.
8) Икра рачья. Икра селедки. Вх. Лем. 428. ум. крупці. Еге, крупець! може і м'ясця. Ном.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- крупці — крупці́ множинний іменник від: крупи́ Орфографічний словник української мови
- крупці — КРУПЦІ́, пе́ць, мн. Зменш.-пестл. до крупи́. Ой ви, миші, мишенята, Сивенькії шкурки, Нащо бабу зграбували, наче тії турки? Ви ж буханчика ізїли, Поточили крупці, І маківки всі погризли Бабусі-голубці!... Словник української мови у 20 томах
- крупці — КРУПЦІ́, пе́ць, мн. Зменш.-пестл. до крупи́. Словник української мови в 11 томах