крупці
КРУПЦІ́, пе́ць, мн.
Зменш.-пестл. до крупи́.
Ой ви, миші, мишенята, Сивенькії шкурки, Нащо бабу зграбували, наче тії турки? Ви ж буханчика ізїли, Поточили крупці, І маківки всі погризли Бабусі-голубці! (з народної пісні);
Прилетіли горобці, Говорили про крупці; Не про крупці, Не про крупицю, А про круп'ячко (примовка).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- крупці — крупці́ множинний іменник від: крупи́ Орфографічний словник української мови
- крупці — КРУПЦІ́, пе́ць, мн. Зменш.-пестл. до крупи́. Словник української мови в 11 томах
- крупці — Крупи, круп и крупів мн. 1) Крупа. Не сягай через крупи до пшона. 2) Мелкій градъ. Гуляє вітер по вулиці, з неба порощить крупами. Левиц. І. 8) Икра рачья. Икра селедки. Вх. Лем. 428. ум. крупці. Еге, крупець! може і м'ясця. Ном. Словник української мови Грінченка