1. Словник української мови Грінченка

крутиус

Крути́ус, -са

м. = прудиус. Сотниківна вже кохалась з якимсь крутиусом чи шибай-головою. Стор. І. 33.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. крутиус — див. звабник; молодий Словник синонімів Вусика
  2. крутиус — Крути́ус, -са; -ти́уси, -сів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)