1. Словник української мови Грінченка

круто

Круто

нар.

1) Круто. Круто з'їздити сюдою. Круто спускалась гора. Стор.

2) Съ сильнымъ загибомъ. Круто позагинаті роги.

3) Густо. Круто наварила, — і ложкою в куліші не повернеш.

4) Трудно, тяжело.

5) Сильно. Круто їм буде одвічать. О. 1862. VI. 60.

6) Остро (о взглядѣ). Сив сокіл сидить, круто ся дивить. Гол. ум. крутенько. Садив крутенько гайдука. Котл. Ен.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. круто — кру́то прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. круто — див. згористо Словник синонімів Вусика
  3. круто — Присл. до крутий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. круто — КРУ́ТО. 1. Присл. до крути́й 1–7. Дорога .. спускалася дуже круто в глибокий вузький яр (І. Нечуй-Левицький); Фіолетові, круто округлені підтьоки [синці] під його очима ще глибше втиснулися в обличчя (М. Стельмах); Темніли круто заплетені високі тини (С. Словник української мови у 20 томах
  5. круто — кру́то скрутно (ст): Як стало круто коло Юзя, тоді опустили його патріотики, а властитель камяниці виповів йому льокаль (Нагірний) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. круто — присл. Добре, престижно, вражаюче. Я думаю, це офігенно круто (Єва). Доброго дня!!!! Ой як круто бути знову тут з вами (Інтернет). А от ще ба книжечку таку і там написано, що ви повні творчого ентузіазму та з задоволенням йдете на Ігри, круто (Інтернет). Словник сучасного українського сленгу
  7. круто — 1. присл.; мол.; схвальн. Найвищою мірою, дуже сильно. Круто почав тусуватися. БСРЖ, 295; ТСРОЖ, 85 2. присл.; мол., жрм; несхвальн. Зухвало, нахабно (про поведінку). Словник жарґонної лексики української мови
  8. круто — кру́то замі́с міси́ти. Суворо, жорстоко діяти; вживати рішучих заходів. — Я змушений буду про його попередні вчинки сьогодні ж повідомити Наливайка. — Ох, пане… Як круто заміс місите. Викликали-сте на рівну розмову, а погрожуєте підступами? (Іван Ле). Фразеологічний словник української мови
  9. круто — КРУ́ТО. Присл. до крути́й. Дорога.. спускалася дуже круто в глибокий вузький яр (Н.-Лев., II, 1956, 309); Фіолетові, круто округлені підтьоки [набряки] під його очима ще глибше втиснулися в обличчя (Стельмах, II, 1962, 183)... Словник української мови в 11 томах