1. Словник української мови Грінченка

куди

Куди

нар. Куда. Нема куди прихилиться. Шевч. Куди кінь з копитом, туди жаба з хвостом. Ном. № 2547. хоч куди. Куда угодно. Маркев. 63. куди видно втікає. Убѣгаетъ безъ оглядки. Ном. № 4422. куди далі. Чѣмъ дальше. Чоловік мій куди далі, то все хмурнійший ходить. МВ. (О. 1862. III. 118). куди тобі! Сокращено изъ куди тобі до його, до того, т. е. первоначально: гдѣ ужъ тебѣ! далеко тебѣ до!... Теперь куди тобі употребляется, чтобы подчеркнуть значительность чего-либо: такий великий виріс, що куди тобі! Пригодилось мені і куди тобі! Сим. 203. Чаще употребляется въ цѣломъ рядѣ ироническихъ выраженій. Куди тобі, який великорозумний! Так запишалась, що куди тобі!

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. куди — куди́ прислівник незмінювана словникова одиниця вживається також як сполучне слово Орфографічний словник української мови
  2. куди — пр., у яке місце? в якому напрямі? ЖМ. кудинебудь <н. щоб куди не впасти>; (яким шляхом) кудою? ЯК Ч. далеко, значно, незрівнянно <н. куди більше>; ід. КУДИСЬ ТО, кудись таки. Словник синонімів Караванського
  3. куди — присл. 1》 пит. У яке місце?, У якому напрямку? || Уживається в питально-окличних реченнях, коли намагаються затримати, спинити когось, щось де-небудь. || у сполуч. з част. не. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. куди — КУДИ́, присл. 1. пит. Уживається в питальних реченнях зі знач.: у яке місце?, в якому напрямку? Все йде, все минає – і краю немає. Куди ж воно ділось? відкіля взялось? (Т. Шевченко); – Кого вибрали? куди?... Словник української мови у 20 томах
  5. куди — де (куди́) діва́ти / ді́ти (поді́ти) себе́, зі сл. не зна́ти. Як уникнути нудьги, бездіяльності, відчуття тривоги, біди і т. ін. Не знаючи, де себе подіти, Вихор брів навмання гамірними вулицями (В. Фразеологічний словник української мови
  6. куди — Куди́, присл.; куди́ б; куди́ ж; куди́ то Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. куди — КУДИ́, присл. 1. пит. У яке місце?, у якому напрямку? Все йде, все минає — і краю немає. Куди ж воно ділось? відкіля взялось? (Шевч., І, 1951, 75); — Кого вибрали? куди? — почувши останнє слово, питає Мотря, висунувшись у вікно. Словник української мови в 11 томах