куди

куди́

присл.

1》 пит. У яке місце?, У якому напрямку?

|| Уживається в питально-окличних реченнях, коли намагаються затримати, спинити когось, щось де-небудь.

|| у сполуч. з част. не. Указує на те, що дія, рух, виражені відповідним дієсловом, спрямовані на будь-яке місце, у будь-якому напрямку.

2》 у знач. сполучн. сл. Приєднує підрядні речення місця (нерідко в поєднанні зі словом-відповідником туди в головному реченні).

3》 у знач. сполучн. сл. Приєднує підрядні додаткові речення.

4》 у знач. сполучн. сл. Приєднує підрядні означальні речення.

5》 у знач. сполучн. сл. Приєднує підрядні допустові речення у сполуч. з часткою не, перед якою може ще стояти частка "б".

6》 неознач., розм. У якесь місце, у якомусь напрямку; куди-небудь.

7》 у сполуч. з част. от, он, розм. Саме в цьому напрямку; туди.

8》 у знач. част., розм. У сполуч. з прикметниками або прислівниками вищого ступеня порівняння означає: значно, незрівнянно, далеко.

9》 у знач. част., розм. Уживається нерідко в сполуч. з підсил. частками вже, ж, там, тут, щоб висловити сумнів у можливості чогось.

|| Уживається, щоб висловити сумнів у чиїхось силах.

Куди ж пак — уживається для категоричного заперечення того, що було висловлене раніше.

Куди кому до кого — не можна й порівнювати когось із кимось.

Хоч куди — прекрасний, чудовий.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. куди — куди́ прислівник незмінювана словникова одиниця вживається також як сполучне слово Орфографічний словник української мови
  2. куди — пр., у яке місце? в якому напрямі? ЖМ. кудинебудь <н. щоб куди не впасти>; (яким шляхом) кудою? ЯК Ч. далеко, значно, незрівнянно <н. куди більше>; ід. КУДИСЬ ТО, кудись таки. Словник синонімів Караванського
  3. куди — КУДИ́, присл. 1. пит. Уживається в питальних реченнях зі знач.: у яке місце?, в якому напрямку? Все йде, все минає – і краю немає. Куди ж воно ділось? відкіля взялось? (Т. Шевченко); – Кого вибрали? куди?... Словник української мови у 20 томах
  4. куди — де (куди́) діва́ти / ді́ти (поді́ти) себе́, зі сл. не зна́ти. Як уникнути нудьги, бездіяльності, відчуття тривоги, біди і т. ін. Не знаючи, де себе подіти, Вихор брів навмання гамірними вулицями (В. Фразеологічний словник української мови
  5. куди — Куди́, присл.; куди́ б; куди́ ж; куди́ то Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. куди — КУДИ́, присл. 1. пит. У яке місце?, у якому напрямку? Все йде, все минає — і краю немає. Куди ж воно ділось? відкіля взялось? (Шевч., І, 1951, 75); — Кого вибрали? куди? — почувши останнє слово, питає Мотря, висунувшись у вікно. Словник української мови в 11 томах
  7. куди — Куди нар. Куда. Нема куди прихилиться. Шевч. Куди кінь з копитом, туди жаба з хвостом. Ном. № 2547. хоч куди. Куда угодно. Маркев. 63. куди видно втікає. Убѣгаетъ безъ оглядки. Ном. № 4422. куди далі. Чѣмъ дальше. Словник української мови Грінченка