1. Словник української мови Грінченка

кумання

Кума́ння, -ня

с.

1) Вступленіе въ кумовство.

2) Дружба, близкія отношенія съ кѣмъ. Кумання потайне з мамоною неправди. К. ХП. 102.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кумання — кума́ння іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. кумання — -я, с., розм. Дія за знач. куматися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кумання — КУМА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. кума́тися. Кумання, щоправда, – вигідна річ на світі, але... Не кожному воно на здоровля [здоров'я] виходить (П. Козланюк); – Пропала ж я тепер! Зараз чоловік догадається, яке між нами кумання! (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо). Словник української мови у 20 томах
  4. кумання — КУМА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. кума́тися. Кумання, щоправда,— вигідна річ на світі, але… Не кожному воно на здоровля виходить (Козл., Щури.., 1956, 160). Словник української мови в 11 томах