кумання
КУМА́ННЯ, я, с., розм.
Дія за знач. кума́тися.
Кумання, щоправда, – вигідна річ на світі, але... Не кожному воно на здоровля [здоров'я] виходить (П. Козланюк);
– Пропала ж я тепер! Зараз чоловік догадається, яке між нами кумання! (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кумання — кума́ння іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
- кумання — -я, с., розм. Дія за знач. куматися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кумання — КУМА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. кума́тися. Кумання, щоправда,— вигідна річ на світі, але… Не кожному воно на здоровля виходить (Козл., Щури.., 1956, 160). Словник української мови в 11 томах
- кумання — Кума́ння, -ня с. 1) Вступленіе въ кумовство. 2) Дружба, близкія отношенія съ кѣмъ. Кумання потайне з мамоною неправди. К. ХП. 102. Словник української мови Грінченка