1. Словник української мови Грінченка

купецтво

Купецтво, -ва

с.

1) Торговля. Іде купець на купецтво. МУЕ. III. 33. Сухобрус усе ходив до магазина, не кидаючи купецтва. Левиц. Пов. 50. Отцева-матчина молитва в купецтві, в реместві на поміч помагає. Мет.

2) Купечество.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. купецтво — купе́цтво іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. купецтво — -а, с. 1》 Купецький стан. 2》 Збірн. до купець 1). 3》 заст. Заняття купця (у 1 знач.); торгівля. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. купецтво — КУПЕ́ЦТВО, а, с. 1. Купецький стан. Блокада в першу чергу вдарила по інтересах купецтва і по казні (П. Кочура); Починаючи з ХІІІ ст. Словник української мови у 20 томах
  4. купецтво — ТОРГІ́ВЛЯ (купівля і продаж товарів), ТОРГ, ТОРГУВА́ННЯ, КРА́МА́РСТВО, ПЕРЕТО́РГ розм., ПЕРЕТО́РЖКА розм., ТОРГО́ВИЦЯ заст., НЕГО́ЦІЯ заст.; ТО́РЖИЩЕ заст. (на торговій площі); КУПЕ́ЦТВО заст. (заняття купця). Словник синонімів української мови
  5. купецтво — Купе́цтво, -ва, -ву Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. купецтво — КУПЕ́ЦТВО, а, с. 1. Купецький стан. Блокада в першу чергу вдарила по інтересах купецтва і по казні (Кочура, Зол. грамота, 1960, 63). 2. Збірн. до купе́ць 1. — Треба як личить стрінути дорогих гостей!... Словник української мови в 11 томах
  7. купецтво — рос. купечество суспільний прошарок населення, сферою діяльності якого є торгівля. У Київській Русі виникло в Х ст., а у XII ст. купці вже об'єднувались у власні корпорації. Наприкінці XI — на поч. XII ст. склалося українське... Eкономічна енциклопедія