1. Словник української мови Грінченка

куркуль

Куркуль, -ля́

м. Пришлый, захожій изъ другой мѣстности человѣкъ, поселившійся на постоянное жительство. Екатер. г. Залюбовск. Слов. Д. Эварн. Въ Чигир. у. — прозвище, даваемое въ насмѣшку мѣщанами казакамъ черноморцамъ.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. куркуль — курку́ль іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. куркуль — див. багатий; хлібороб Словник синонімів Вусика
  3. куркуль — -я, ч. 1》 іст. Багатий селянин-власник. 2》 розм. Жадібна людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. куркуль — КУРКУ́ЛЬ, я́, ч. 1. іст. Багатий селянин-власник, у господарстві якого працюють наймити. Проявлено всі можливі спроби переконання – глум, дотеп, знущання, ревізія предків письменника з метою виявити серед них куркуля чи буржуя (В. Словник української мови у 20 томах
  5. куркуль — КУРКУ́ЛЬ (багатий селянин-власник, на якого працюють наймити), ГЛИТА́Й розм., МИРОЇ́Д розм. Місцевий куркуль, у якого Іван батрачив, тулив йому за дружину свою придуркувату доньку, яка закохалася в наймита без пам'яті (Ю. Словник синонімів української мови
  6. куркуль — Курку́ль, -ля́, -ле́ві; -кулі́, -лі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. куркуль — КУРКУ́ЛЬ, я, ч. Багатий селянин-власник, на якого працюють наймити і незаможники. Куркуль — той, що живе чужою працею, що грабує чужу працю і використовує для себе нужду.. Словник української мови в 11 томах