1. Словник української мови Грінченка

куснути

Куса́ти, -са́ю, -єш, одн. в. куснути, -ну́, -не́ш

гл. Кусать, грызть. Інший в ноги кланяється, а за п'яти кусає. Ном. № 3047. Козаки, прислухаючись, тільки уси кусають. К. ЧР. 314. Оріх кусає. Мет. кусі його! Восклицаніе, натравливающее собакъ.

---------------

Куснути

см. кусати.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. куснути — кусну́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. куснути — -ну, -неш, док., перех. і неперех., розм. Однокр. до кусати 1), 2), 4), 5). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. куснути — КУСНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що і без прям. дод., розм. Однокр. до куса́ти 1, 2, 4, 5. Обідали .. Ніяких розмов: лусне десь по лобу ложка, хтось із малих кусне сусіда за вухо (С. Словник української мови у 20 томах
  4. куснути — ВІДКУ́ШУВАТИ (кусаючи, відокремлювати частину від цілого), ВІДГРИЗА́ТИ, КУСА́ТИ розм. — Док.: відкуси́ти, відгри́зти, вкуси́ти (укуси́ти), кусну́ти. Сміючись (солдат із дівчиною) їдять бублика, відкушують від нього по черзі (О. Словник синонімів української мови
  5. куснути — КУСНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і неперех., розм. Однокр. до куса́ти 1, 2, 4, 5. Обідали.. Ніяких розмов: лусне десь по лобу ложка, хтось із малих кусне сусіда за вухо (Вас., Вибр., 1950, 235); Він, Патресов, ще не склав зброї. Словник української мови в 11 томах