куснути
КУСНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що і без прям. дод., розм.
Однокр. до куса́ти 1, 2, 4, 5.
Обідали .. Ніяких розмов: лусне десь по лобу ложка, хтось із малих кусне сусіда за вухо (С. Васильченко);
Людина ж, як вона сидить на однім місці, так набирає якоїсь, знаєте, гадючої отрути й любить милого брата свого куснути і запустити йому крапельку тої отрути (М. Івченко);
Він, Патресов, ще не склав зброї. О, в нього ще гострі зуби, і він доходить часом до божевільного стану від думки, що не має сили й змоги куснути (О. Донченко);
Сагайдак подякував, узяв помідор, розрізав пополам. Запахло сонцем, городом. Посоливши половинку, з насолодою куснув (О. Бердник);
Мухобій згріб у жменю шматяру рибини, .. куснув білого, розвареного риб'ячого м'яса (П. Загребельний);
* Образно. Залізний ніс, а хвіст вербовий, У рот їй пальці не кладіть: у лісі дуб який здоровий, А як кусне – і той кричить (Л. Глібов).
Значення в інших словниках
- куснути — кусну́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- куснути — -ну, -неш, док., перех. і неперех., розм. Однокр. до кусати 1), 2), 4), 5). Великий тлумачний словник сучасної мови
- куснути — ВІДКУ́ШУВАТИ (кусаючи, відокремлювати частину від цілого), ВІДГРИЗА́ТИ, КУСА́ТИ розм. — Док.: відкуси́ти, відгри́зти, вкуси́ти (укуси́ти), кусну́ти. Сміючись (солдат із дівчиною) їдять бублика, відкушують від нього по черзі (О. Словник синонімів української мови
- куснути — КУСНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і неперех., розм. Однокр. до куса́ти 1, 2, 4, 5. Обідали.. Ніяких розмов: лусне десь по лобу ложка, хтось із малих кусне сусіда за вухо (Вас., Вибр., 1950, 235); Він, Патресов, ще не склав зброї. Словник української мови в 11 томах
- куснути — Куса́ти, -са́ю, -єш, одн. в. куснути, -ну́, -не́ш гл. Кусать, грызть. Інший в ноги кланяється, а за п'яти кусає. Ном. № 3047. Козаки, прислухаючись, тільки уси кусають. К. ЧР. 314. Оріх кусає. Мет. кусі його! Восклицаніе, натравливающее собакъ. --------------- Куснути см. кусати. Словник української мови Грінченка