1. Словник української мови Грінченка

кущик

Кущик, -ка

м. ум. отъ кущ.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кущик — ку́щик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. кущик — -а, ч. Зменш.-пестл. до кущ 1), 2). || перен. Пучок волосся. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кущик — КУ́ЩИК, а, ч. Зменш.-пестл. до кущ 1, 2. Читаю й бачу неначе: гора, травичка, кущики (А. Тесленко); Спереду невеликий старосвітський полковницький будинок, соломою вкритий. На стрісі мох і навіть кущик жита (О. Словник української мови у 20 томах
  4. кущик — Низька багаторічна рослина вис. до 0,5 м зі здерев'янілими пагонами, які розгалужуються переважно під землею або одразу над поверхнею; к. іноді утворюють суцільні зарості (напр., верес, чорниця, барвінок). Універсальний словник-енциклопедія
  5. кущик — КУ́ЩИК, а, ч. Зменш.-пестл. до кущ 1, 2. Читаю й бачу неначе: гора, травичка, кущики (Тесл., Вибр., 1950, 156); Спереду невеликий старосвітський полковницький будинок, соломою вкритий. На стрісі мох і навіть кущик жита (Довж., І, 1958, 217); // перен. Словник української мови в 11 томах