кущик
КУ́ЩИК, а, ч.
Зменш.-пестл. до кущ 1, 2.
Читаю й бачу неначе: гора, травичка, кущики (А. Тесленко);
Спереду невеликий старосвітський полковницький будинок, соломою вкритий. На стрісі мох і навіть кущик жита (О. Довженко);
Максим знав кожен горбок, кожен кущик, кожну балку й переярок (І. Багряний);
Дуня й цього року посадила віниччя і кілька кущиків чорнобривців (Б. Антоненко-Давидович);
Мишей .. жбурляю через огорожу на сусідський город, стежу, як .. падають між рядками сухих кущиків картоплі (А. Дністровий);
// перен. Пучок волосся.
Чудний той був князь Ратієв, – низенький, .. оброслий волоссям, як звір, воно у його не тілько на щоках і під очима поп'ялося, а й на самому кінці носа, мов бородавка, чорнів кущик (Панас Мирний);
З-під капелюха вибивалося повісмо білого волосся, під гострим хрящуватим носом кущики таких же білих вусів (Ю. Збанацький).
Значення в інших словниках
- кущик — ку́щик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- кущик — -а, ч. Зменш.-пестл. до кущ 1), 2). || перен. Пучок волосся. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кущик — Низька багаторічна рослина вис. до 0,5 м зі здерев'янілими пагонами, які розгалужуються переважно під землею або одразу над поверхнею; к. іноді утворюють суцільні зарості (напр., верес, чорниця, барвінок). Універсальний словник-енциклопедія
- кущик — КУ́ЩИК, а, ч. Зменш.-пестл. до кущ 1, 2. Читаю й бачу неначе: гора, травичка, кущики (Тесл., Вибр., 1950, 156); Спереду невеликий старосвітський полковницький будинок, соломою вкритий. На стрісі мох і навіть кущик жита (Довж., І, 1958, 217); // перен. Словник української мови в 11 томах
- кущик — Кущик, -ка м. ум. отъ кущ. Словник української мови Грінченка