куя
Куя́, куї́
м. Понура; брюзга, старый ворчунъ. Вх. Зн. 31.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- куя — -ї, ч., зах. Понура людина; старий буркотун. Великий тлумачний словник сучасної мови