1. Словник української мови Грінченка

кірка

Кірка, -ки

ж. ум. отъ кора.

1) Кожица, корка плодовъ. На запіканку корінькову купив кубеби, калгану... і свіжу кірку із лимон. Мкр. Г. 69.

2) Сандалъ. Крашанки галунють, а тоді варють у кірці. Конст. у.

3) Подборъ, каблукъ. Убере було мене дядина, в дрібушки поплете, стьонжки до кірок попустить. Г. Барв. (О. 1861. VI. 19).

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кірка — кі́рка іменник жіночого роду кора Орфографічний словник української мови
  2. кірка — див. кора; ложка Словник синонімів Вусика
  3. кірка — -и, ж. 1》 Верхній затверділий шар чого-небудь; кора (у 2 знач.). 2》 Зменш. до кора 1). 3》 діал. Кориця (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. кірка — Церква (німецька), див. кирка Словник чужослів Павло Штепа
  5. кірка — КІ́РКА¹, и, ж. 1. Верхній затверділий шар чого-небудь; кора (у 2 знач.). Мчить олень, але провалюється під ним блискуча кірка – і грузне він у глибокому снігу (З. Тулуб); Звертаю на обочину. Тут сніг незайманий, покритий льодовою кіркою (Є. Словник української мови у 20 томах
  6. кірка — КОРА́ (верхній затверділий шар чогось), ШКУ́РА розм.; КІ́РКА, ШКУ́РКА, ШКІ́РКА (тонка). Зима конала. Весняний подих точив зашкарублу крижану кору, що вкрила землю (О. Словник синонімів української мови
  7. кірка — КІ́РКА, и, ж. 1. Верхній затверділий шар чого-небудь; кора (у 2 знач.). Мчить олень, але провалюється під ним блискуча кірка — і грузне він у глибокому снігу (Тулуб, Людолови, І, 1957, 356); Щоб виміряти температуру розтопленої лави... Словник української мови в 11 томах