1. Словник української мови Грінченка

кісник

Кісник, -ка

м.

1) Косоплетка; лента, вплетенная въ косу. Чуб. VII. 422. Захотіла гиря нових кісників. Ном. А чому ти й досі ніколи не вплетеш кісники оті, що тітка привезла? Шевч. 494.

2) Торговецъ косами для косьбы, разъѣзжающій по селамъ. Конст. у. ум. кісничок. Бач, чого гирі забажалось — кісничків! Ном. № 5343.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кісник — кісни́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. кісник — Заплітка, стрічка, стьожка, бинда; мн. д. киндячки. Словник синонімів Караванського
  3. кісник — див. стрічка Словник синонімів Вусика
  4. кісник — -а, ч. Стрічка для вплітання в косу (див. коса I). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. кісник — КІСНИ́К, а́, ч. Стрічка для вплітання в косу (див. коса́¹). [Сотник:] А чому ти й досі Ніколи не вплетеш кісники Оті, що тітка привезла? (Т. Шевченко); Довга коса з червоним кісником спадала на спину (В. Словник української мови у 20 томах
  6. кісник — СТРІ́ЧКА (спеціально виготовлена вузька смужка якої-небудь тканини, що вживається як прикраса), СТЬО́ЖКА, СТЯ́ЖКА, ТА́СЬМА, СКИНДЯ́ЧКА розм., ЛЕ́НТА розм. рідше, БИ́НДА діал.; КІСНИ́К, УПЛІ́ТКА заст. (стрічка для вплітання в коси). Словник синонімів української мови
  7. кісник — Кісни́к, -ка́; -ни́ки, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. кісник — КІСНИ́К, а́, ч. Стрічка для вплітання в косу ( див. коса́¹). [Сотник:] А чому ти й досі Ніколи не вплетеш кісники Оті, що тітка привезла? (Шевч., II, 1953, 165); Довга коса з червоним кісником спадала на спину (Минко, Вибр., 1952, 105); *Образно. Словник української мови в 11 томах