1. Словник української мови Грінченка

лада

Лада, -ди

ж. Названіе существа, подъ которымъ разумѣютъ древне-славянскую богиню. В веснянках співають про матір Ладу: «Благослови, мати, ой мати Лада, мати, весну закликати». Левиц. І. Світ. 7.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Лада — Ла́да іменник жіночого роду, істота ім'я Орфографічний словник української мови
  2. лада — -и, ж., міф. Давня язичницька богиня Сонця, злагоди, любові й достатку. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. Лада — слов.; д.-рус. лада — люба, мила, кохана. Лада — язичницька богиня шлюбу й кохання. Ладонька, Ладочка, Ладься, Ладусенька, Ладусечка, Ладуська. Власні імена людей. Словник-довідник
  4. лада — ЛА́ДА, и, ж. 1. (з великої літери). У слов'янській міфології – богиня світової гармонії, домашнього вогнища, кохання й шлюбу, мати Богів, старша Рожаниця, Богиня світової гармонії, покровителька пологів, жінок, дітей, шлюбу, любові, жіночих справ... Словник української мови у 20 томах