1. Словник української мови Грінченка

ладненький

Ладний, -а, -е

1) Согласный.

2) Красивый. Ладна баба без єдваби. Ном. № 7516. Прибігаю до криниці, — беруть воду молодиці, — беруть воду, дають пити, не жаль ладну зачепити. Чуб. V. 143. Лужко ж моє ладне, мальоване. Чуб. V. 12. Вона йому ладна. Она ему нравится. Пай він любить, а його жадна, най тота зрадить, котра му ладна. Чуб. V. 16.

3) Порядочный, взрослый. Він уже ладний парубіка був, як узяли в москалі.

4) Свѣжій, доброкачественный. Гуцульський кінь стає при достатній паші, ладній і здоровій воді сильний, живий. Шух. І. 78. ум. ладненький.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ладненький — ладне́нький прикметник Орфографічний словник української мови
  2. ладненький — див. вродливий Словник синонімів Вусика
  3. ладненький — -а, -е. Пестл. до ладний I. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ладненький — ЛАДНЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до ла́дний¹ 1, 2, 5. Одна височенька з прапором і медаллю, і друга, хоча й невеличка, зате ладненька, ніби та рибочка-барабулька (М. Вінграновський); Приходили туди дівчата у вінках та стрічках, ладненьких сап'янових чобітках (Ю. Словник української мови у 20 томах
  5. ладненький — ЛАДНЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до ла́дний¹. Словник української мови в 11 томах