1. Словник української мови Грінченка

лата

Лата, -ти

ж.

1) Длинная жердь, перекладываемая въ горизонтальномъ направленіи поперекъ стропилъ. Яка кроква, така й лата. Ном. № 10403. У причілку його хати на високій латі плахта висіла червона.

2) Заплатка, вставка. І дівчина його любить, хоч лата на латі. Шевч. 165.

3) мн. лати. Отрепье, рубище. Скидай з себе свої лати, вбірай дорогії итти. Гол. І. 44. Наші лати переходять панські шати. Ном. № 1615. Багатий на лати та на дрібні сльози. Шевч. 134. Коли б ти, сестро, так робила, ти б в таких латах не ходила. Чуб. V. 916. ум. латка, латочка. Употребляется почти исключительно во 2-мъ знач. Свитина вся була в латках. Котл. Ен. І. 32. Будь мудрий: натягай маленьку латку на велику дірку. Ном. № 9009. Иногда значитъ пятно: Побитий чоловік лежав на землі, під їм і біля його була латка крови чимала, так кружалка така велика. Екатер. у. Также небольшая грядочка. Посадила маленьку латочку цибулі. Черниг. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лата — ла́та іменник жіночого роду латка; жердина Орфографічний словник української мови
  2. лата — (на одязі) латка; (одяг) лахманина; БУД. дошка; мн. ЛАТИ, лахи, лахміття, (лицаря) ЗАП. панцер, обладунок. Словник синонімів Караванського
  3. лата — I -и, ж. Те саме, що латка 1). || перен. Про старий, латаний одяг. II -и, ж., буд. Довга жердина або дошка, яку кладуть упоперек кроков. III -и, ж., мед. Гострий психоз, що виникає після переляку. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. лата — ЛА́ТА¹, и, ж. Те саме, що ла́тка 1-3. На свиті стільки лат, як на селі хат (прислів'я); Синя лата неба нашвидко перемальовується і її іноді видно з вікна (У. Самчук); // перен. Про старий, латаний одяг. Словник української мови у 20 томах
  5. лата — Латане, та не хватане, а зароблене мозолями. Ліпше бідне, але чесно зароблене. На свиті стільки лат, як на селі лаб. Про дуже бідного. Наші лати переходять панські шати. Бідний переходить через панські покої. Латку йому пришили. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. лата — ла́тка на ла́тці (ла́та на ла́ті). 1. Дуже старий, зношений, позашиваний у багатьох місцях (перев. про одяг, взуття і т. ін.); полатаний. Одежа — латка на латці в кожного, чоботи — носки так і позадиралися (А. Фразеологічний словник української мови
  7. лата — Ла́та, -ти; ла́ти, лат Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. лата — ЛА́ТА¹ и, ж. Те саме, що ла́тка 1. На свиті стільки лат, як на селі хат (Укр.. присл.., 1955, 43); *У порівн. Мов лату на латі. На серце печалі нашили літа (Шевч., І, 1951, 282); // перен. Про старий, латаний одяг. Словник української мови в 11 томах
  9. лата — (укр.) Жердина, покладена поперек крокв і призначена для утримання покрівлі двосхилого даху (синонім — перекладка). Теж мають місце: ~ верхня (груба) — жердина, що притискує згори кору покрівлі чи дранку; ~ князева — жердина під гребенем, яка з'єднує верхні кінці кроквяних ніг. Архітектура і монументальне мистецтво