лата

ЛА́ТА¹, и, ж.

Те саме, що ла́тка 1-3.

На свиті стільки лат, як на селі хат (прислів'я);

Синя лата неба нашвидко перемальовується і її іноді видно з вікна (У. Самчук);

// перен. Про старий, латаний одяг.

І всі молоді, як перемиті, і всі – хоч часом прикриті і латами, пригнічені нуждою, – а з гарячим завзяттям у серці (Панас Мирний);

Одягнений у діри й лати, Спітнілий, темний, як земля, Ти усміхаєшся, мулате, Прибульцям хтозна-відкіля (М. Рильський);

Хазяїни таверн з Бейоглу були одягнені в лати (П. Загребельний);

// тільки мн. Те саме, що обладу́нки.

Наступ лавами грізних велетнів, закутих у бронзові лати зо сталевими шоломами (Н. Королева);

Ця зброя стріляла далеко, і важкі кулі пробивали будь-які лати (С. Тельнюк);

З-за повороту виїхав загін кінних воїнів, закованих у лати, а слідом два вершники у дорогих шатах (Р. Іваничук);

Вбитий руський воїн виглядає немовби живим серед ратників, щільно закутих у лати з шоломами і залізними масками (із журн.).

◇ (1) Ла́та на ла́ті:

а) про дуже старий, латаний одяг.

Грицькова жилетка – лата на латі (Б. Грінченко);

б) про надзвичайну бідність, злидні.

І дівчина його любить, Хоч лата на латі (Т. Шевченко).

ЛА́ТА², и, ж., буд.

Довга жердина або дошка, яку кладуть упоперек кроков.

Яка кроква, така й лата, яка праця, так й плата (прислів'я);

Яким знову подався до лісу по нові лати (М. Івченко);

Кожна кроквочка, кожна лата не жаліла для нас тепла (В. Симоненко);

Тут уже було чути, як палахкотить солома на дахові, як тріщать лати та крокви у вируючому полум'ї (В. Малик);

Він [беміт] дуже легкий і не потребує громіздких кроков та лат (з газ.);

// Огорожа з довгих жердин.

В печі догоряють якісь опилки, лати з сусідського паркана (І. Франко);

Огорожа одна чого варта, найкращі лати у лебедському лісі вибирав, навколо вишнями обсадив (У. Самчук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me