латаний

ЛА́ТАНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до лата́ти¹.

У неділю .. мати не ходила на роботу, можна було влізти у її латані чоботи (Марко Вовчок);

Мавка виходить з хати перебрана: на їй сорочка з десятки, скупо пошита і латана на плечах (Леся Українка);

– Товаришу багермейстер, трубопровід наш дуже латаний. Ремонтик невеличкий не завадив би (О. Донченко);

Латаний залізний дах (М. Дашкієв);

Одягнуті [матроси] в засмальцьовані, латані у кілька шарів штани і смугасті, синьо-білі тільняшки (Любко Дереш);

// перен. Те саме, що неща́сний.

Такий Талан твій латаний, небого! (Т. Шевченко).

◇ (1) Ла́таний і (й, та) перела́таний – дуже старий, зношений.

От сидить перед вами людина .. з закутаною у велику сіру латану-перелатану хустку головою (Остап Вишня);

Настали теплі весняні дні .. З-під лісу, з Вишнього кінця, попливли за водою діряві відра, латані та перелатані каструлі, друшляки (М. Томчаній);

Та як не порпався [Тимко] в торбі, знайшов лише одну рукавицю, латану й перелатану (Ю. Логвин).