1. Словник української мови Грінченка

ледацюга

Ледацю́га, -ги

м. ув. отъ ледака. Ном. № 13663. Ледацюга, ледацюга, ледачого й батька. Марк.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ледацюга — ледацю́га іменник чоловічого роду, істота зневажл. Орфографічний словник української мови
  2. ледацюга — див. ледачий Словник синонімів Вусика
  3. ледацюга — -и, ч. і ж., зневажл. Збільш. до ледар. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ледацюга — ЛЕДАЦЮ́ГА, и, ч. і ж., зневажл. Збільш. до ле́дар. – Та нехай і по-вашому, але нащо ж ми з жінкою будемо робить на ледацюгу (Б. Грінченко); Хай займаються скиглінням та дешевою метафізикою всякі ледацюги... (В. Словник української мови у 20 томах
  5. ледацюга — ЛЕ́ДАР (людина, яка не любить працювати), ЛЕДА́ЧИЙ, ЛІНИ́ВИЙ, ЛІНИ́ВЕЦЬ розм., ЛІНЮ́Х розм., ЛЕДА́ЩО зневажл., ЛЕДАРЮ́ГА підсил. зневажл., ЛЕДАЦЮ́ГА підсил. зневажл., ЛЕДАЩИ́ЦЯ зневажл. рідше; ГАВОЛО́В зневажл. (той, хто байдикує); ЛЕ́ЖЕНЬ розм. Словник синонімів української мови
  6. ледацюга — ЛЕДАЦЮ́ГА, и, ч. і ж., зневажл. Збільш. до ле́дар. — Так і нишпорить, погань, щоб хоч годину ту захарлати,— ледацюга! — лаялась Параска (Мирний, IV, 1955, 92); Здоровило з білим, як сметана, чубом, .. цей ледацюга мав протодияконський бас і ніжну душу (Мик., II, 1957, 412). Словник української мови в 11 томах