лежень
Лежень, -жня
м.
1) Лежебокъ. Що дворовый лежень не хоче робити, тільки спати та гуляти та горілку пити. Мил. 73. лежня справляти. Ничего не дѣлать.
2) Бревно, лежащее на землѣ и служащее вмѣсто фундамента для стѣны хаты. Тепер становлять хати на стоянах, а перш було на лежнях. Лебед. у.
3) Боровъ, дымовая труба на потолкѣ, горизонтально лежащая, то-же, что и лежак 1.
4) Лежащій улей. см. лежак 3.
5) Родъ большого калача, обрядовый свадебный хлѣбъ. Чуб. IV. 236. В п'ятницю до діла лежні з гурту поробили та шишки і перепійці в піч посадовили; коровай-же спорядивши з самую суботу, посадить його впросили Кирика Голоту. Мкр. Н. 21.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- лежень — ле́жень 1 іменник чоловічого роду, істота про людину розм. ле́жень 2 іменник чоловічого роду лежак; колода Орфографічний словник української мови
- лежень — див. ЛЕДАР. Словник синонімів Караванського
- лежень — див. ледачий; хліб Словник синонімів Вусика
- лежень — -жня, ч. 1》 розм. Те саме, що лежебок. Лежнем лежати. 2》 спец. Те саме, що лежак 1). 3》 Брус або колода, що звичайно лежить на землі і служить основою для чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- лежень — ЛЕ́ЖЕНЬ, жня, ч. 1. розм. Те саме, що лежебо́к. Його вартівники всі сліпі, не знають нічого, всі вони пси німі, які гавкати не можуть, мрійники, лежні, що люблять дрімати! (Біблія. Пер. І. Огієнка); [Терпилиха:] Петро добрий парубок.. Словник української мови у 20 томах
- лежень — лі́гма (ле́жнем, ле́жма і т. ін.) лежа́ти. Нічого не робити; ледарювати, байдикувати. День і ніч трудились То на полі, то в городі, лігма не лежали, Зароблене туго, цупко про запас держали (Укр. поети-романтики.. Фразеологічний словник української мови
- лежень — ЛЕ́ДАР (людина, яка не любить працювати), ЛЕДА́ЧИЙ, ЛІНИ́ВИЙ, ЛІНИ́ВЕЦЬ розм., ЛІНЮ́Х розм., ЛЕДА́ЩО зневажл., ЛЕДАРЮ́ГА підсил. зневажл., ЛЕДАЦЮ́ГА підсил. зневажл., ЛЕДАЩИ́ЦЯ зневажл. рідше; ГАВОЛО́В зневажл. (той, хто байдикує); ЛЕ́ЖЕНЬ розм. Словник синонімів української мови
- лежень — Ле́жень, ле́жня, -жневі; ле́жні, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- лежень — ЛЕ́ЖЕНЬ, жня, ч. 1. розм. Те саме, що лежебо́к. — Вставай, лежню, ранок недалеко (Стельмах, II, 1962, 360); [Терпилиха:] Петро добрий парубок.., він не лежень, трудящий, з ним обідніти до злиднів не можна (Котл. Словник української мови в 11 томах
- лежень — Нижня колода зрубу, що несла вагу різних елементів будівлі. Інколи покладалася на кам'яний фундамент. Вживається: береговий лежень — підпора дерев'яного моста у вигляді обтесаної колоди або бруса, закріплених на березі і сприймаючих навантаження кінців балок. Архітектура і монументальне мистецтво